Новости

Інформування про паліативну допомогу дітям громади Києво-Святошинського району
12.10.2016

За даними Міністерства охорони здоров’я України, в Україні налічується близько 16 000 дітей, які потребують паліативної допомоги.

Паліативна допомога дітям — активна комплексна допомога тіла, розуму і душі хворої дитини із невиліковними хворобами протягом її життя, а також підтримка її родини. Паліативна допомога спрямована на підвищення якості життя пацієнта . Паліативна допомога починається, коли невиліковне захворювання тільки діагностовано і триває незалежно від того, отримує дитина спеціальну (спрямовану на лікування ) терапію чи ні.

Міфи і факти про паліативну допомогу дітям
1. Міф «Невиліковно хворі
діти найчастіше мають онкологічні
захворювання»
Реальність. Онкозахворювання
серед невиліковних хвороб
становлять лише 5%.
2. Міф «Паліативна допомога дітям — це виключно полегшення симптомів»
Реальність. Паліативна допомога дітям – це філософія комплексної підтримки невиліковно хворої дитини та її сім’ї, що складається з фізичних, емоційних, психологічних, духовних та соціальних компонентів.
3. Міф «Допомога невиліковно хворим — це гроші на вітер».
Реальність. Відмова у допомозі невиліковно хворій дитині і її родині – ознака моральної деградація суспільства.
4. Міф «Невиліковно хворі діти мають обмежені інтелектуальні здібності, а тому не потрібні суспільству»
Реальність. Більшість дітей з такими захворюваннями мають високий інтелект, різноманітні таланти, мрії, прагнення. Навіть якщо дитина не володіє такими здібностями, саме вона перевіряє суспільство на людяність.
5. Міф «Дітей можна лікувати як дорослих»
Реальність. Діти думають, спілкуються, відчувають, люблять не так як дорослі. Вони постійно розвиваються, щодня відкривають щось нове для себе, пізнають цей світ як і звичайні діти. Просто вони потребують спеціальних сервісів, послуг, які б забезпечували деякі їхні потреби.
6. Міф «Важко оцінити ступінь больового синдрому у немовлят, у маленьких дітей, тому небезпечно їм призначати знеболювальне чи іншу медичну терапію»
Реальність. У світі давно існують методики оцінки больового синдрому у дітей і навіть у немовлят, які в Україні практично не застосовуються.
7. Міф «Отримання паліативної допомоги означає скору смерть».
Реальність. Паліативна допомога допомагає невиліковно хворій дитині прожити свій, визначений Богом строк життя максимально комфортно, осмислено і радісно. Цей термін життя не має чітких меж. Він може тривати роками і десятиліттями. Паліативна допомога дітям – це гідне життя за будь-якого невиліковного діагнозу, гідне життя всієї її сім’ї.
Якщо в сім’ї невиліковно хвора дитина, особливо в термінальній стадії захворювання, знижується якість життя усієї родини. В Україні близько 8-16 тис. дітей потребують паліативної допомоги.
Група 1
Пацієнти із захворюваннями, небезпечними для життя, при яких радикальне лікування можливе, але може бути неефективним (такі як рак, незворотні порушення в серці, нирках тощо)
Група 2
Пацієнти із захворюваннями, при яких тривале інтенсивне лікування спрямоване на продовження життя і дозволяє бути активним, але можлива передчасна смерть (муковисцидоз,нейроденегеративні захворювання та ін.)
Група 3
Пацієнти з прогресуючими тяжкими довготривалими захворюваннями, при який надається лише паліативна допомога (м’язова дистрофія, хвороба Баттена, мукополісахаридоз …)
Група 4
Пацієнти з необоротною прогресуючою хворобою, що призводить до важких порушень і ускладнень, якіспричиняють передчасну смерть (тяжкі органічні ураження ЦНС, інші)
Нагородження учасників конкурсу «Маємо право, бо Ми-Україна!»
29.05.2016

28 травня відбулось нагородження призерів та учасників Всеукраїнського конкурсу «Маємо право, бо Ми-Україна!». Відбулось наше свято в ресторані «Варадеро».
Особисто познайомились з учасниками конкурсу, за кавою поспілкувались та обговорили сучасні проблеми. Цілеспрямованість, прагнення досягти омріяної мети, вміння бачити проблеми в сучасному світі, намагатися дослідити та розв’язати їх — ось характерні риси призерів та лауреатів нашого конкурсу. Звичайно, не обійшлось і без хвилювань: з нашого боку (організаторів), щоб все пройшло успішно, та зі сторони студентів, адже кожен заслуговував на перемогу. Небайдужість до громадських проблем — ось що вирізняло їх серед інших.
Призові місця розподілились наступним чином:
1 місце: Зенченко Анна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
2 місце: Ліхачевська Ангеліна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
3 місце: Коковін Олег, Київський національний економічний унівеверситет імені Вадима Гетьмана
Лауреатом конкурсу та спеціальним дипломом за кращу відповіль на 2 питання був нагороджений Яковлев Роман з Києво-Могилянської академії.
Лауреатом конкурсу та спеціальним дипломом за кращу відповідь на 5 питання був нагороджений Закоморний Ярослав , Харківський національний університет внутрішніх справ.
Дипломами учасників були нагородженні:
Лозко Андрій, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана;
Щербін Денис, Київський національний університет імені Тараса Шевченка;
Прикасар Тетяна, національний юридичний університет імені Ярослава мудрого;
Бабенко Аліна, національний юридичний університет імені Ярослава мудрого;
Воронцов Володимир, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара.
Після вручення дипломів, ми разом з учасниками відправились у екскурсію визначними місцями Києва, де учасники отримали незабутні враження!
Дякуємо ресторану «Варадеро» за надання місця проведення нагородження.
Окрема подяка журі конкурсу: юридичній клініці «Pro Bono» та «Фенікс».
Дякуємо нашим друзям, які прийшли нас підтримати: Irina Temchenko,Олена Темченко та Сергію Мельниченко!
Дякуємо всім студентам, які приймали участь у конкурсі та надсилали свої роботи!
Дякуємо також тим студентам,які приїхали за нагородами з інших міст!
Нам наздвичайно приємно було познайомитись з кожним учасником!
Бажаємо учасникам успіхів та ще багато перемог у майбутньому!
Попереду нові звершення! Приєднуйтесь!
 Фото ви зможете знайти тут

«Фелікс-Австрія». Плеєри вже передали!
27.05.2016

В п’ятницю, 27 травня, ми разом із Сонею Сотник та Сергієм Кузіним відправились до Ірпінського клінічного госпіталю, щоб віддати плеєри, які приносили небайдужі громадяни для даної акції. На всіх плеєрах була завантажена книга «Фелікс-Австрія» написана українською письменницею Софією Андрухович та озвучена Сонею Сотник, а також українська музика для підняття бойового духу наших госпіталізованих бійців. Нас дуже радо зустрічали та дякували всім, хто не залишився осторонь.

В свою чергу, ми також дякуємо всім тим, хто приєднався до акції та продовжує приєднуватись! Нагадуємо, що ми продовжуємо збір техніки в магазинах «MOYO»: http://myukraina.org.ua/news/daj-druge-zhittya-svoyij-starij-tehnitsi/

Приєднуйтесь!

IMG_1896IMG_1892IMG_1891IMG_1888IMG_1887IMG_1886IMG_1885IMG_1883

Дай друге життя своїй старій техніці!
14.05.2016

Дай друге життя своїй старій техніці!

 

Усі вже перенасичені перенасичені запитами про допомогу.

Але зараз ми надаємо шанс не тільки добру справу зробити, а ще й порядок навести та позбавитися від непотрібної вам техніки.

 

Яка техніка потрібна? FM-радіоприймачі, Планшети (з Android 4.2 та вище), MP3-плеери.

 

Що з нею будуть робити?

1.     Ми організуємо збір техніки, приведення її до ладу, комплектацію усім необхідним.

2.     Потім MP3-плеери відправляються до проекту Фелікс-Австрія, що за підтримки Радіо-Рокс надає бійцям у госпіталях можливість послухати гарну музику та відновитися, а також отримаєте задоволення від прослуховування аудіовистави за романом Софії Андрухович «Фелікс Австрія».

3.     Планшети ми передаємо на перепрошивку до Армії SOS. Ці дивовижні хлопці можуть навчити ваш старий планшет захищати нашу державу на сході Україну. Туди вони й потраплять після завантаження офлайн-карт для розвідки та  управління військовими підрозділами.

4.     Найцікавіше — старі FM-радіоприймачі. Пам’ятаєте, були такі популярні років з 10-20 тому, і у багатьох припадають пилюкою? У зоні АТО волонтерами створене локальне радіо, що буде підтримувати бойовий дух наших захисників на висоті. Але ж, там немає приймачів. Тому Ви можете поділитися Вашим старим приймачем і зробити добру справу (а ще навести порядок та зменшити кількість пилу вдома:).

 

Як можна передати техніку? Техніку, яку ти можеш пожертвувати для Сходу, принось у будь-який магазин «MOYO»  у будь-якому місті України. Зазнач, що це для «Ми-Україна». Всі принесені плеери, планшети та приймачі будуть сфотографовані та викладені на сторінках об’єднання «Ми-Україна», сайті 2014.укр та сторінці «Армії SOS». Зверни увагу, необхідними є планшети на Android 4.2 та вище, а FM-приймачі стануть у нагоді будь-які, лише б у робочому стані! 

 

В рамках нашої акції є перші хороші новини! Бійцям передали:  магнітофон, маленький fm-приймач та планшет! Це найнеобхідніші речі! Ми за це безмежно вдячні небайдужим українцям ! Зовсім скоро все відправиться за призначенням!

 

13686618_1064735096952264_1833793697081240771_n

Незаконне волонтерство
13.05.2016

Закоморний

Незаконне волонтерство. Волонтерська організація збирала кошти на допомогу бійцям АТО, але на справді ці кошти йшли на власні потреби волонтерів. Як кваліфікувати діяння?

 Відповідь на питання дає студент юридичного факультету Харківського національного університету внутрішніх справ Закоморний Ярослав:

 

Проблема незаконного волонтерства в нашій країні надзвичайно гостра, адже кожного дня ми стикаємось з людьми на вулиці, в інтернеті, в ЗМІ та тощо, які збирають кошти на лікування як дітей так і дорослих, підтримку біженців та допомогу воїнам АТО і майже кожен хоч раз в житті і віддав цим особам невелику суму грошей. Адже мало хто задумувався чи справді ці кошти потраплять за призначенням. А отже, це можна класифікувати як шахрайство і саме це автор спробує довести.

Хто такий волонтер та хто може бути волонтером?  У Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» волонтером може бути повнолітня особа.  Також, за наявності письмового дозволу одного з батьків, волонтером може стати особа, яка досягла 16 років.

Згідно з Кримінальним кодексом України, де в Розділі VI Злочини проти власності, в ст.190 ч.1 надається визначення «шахрайство» а саме, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. А в нашому випадку незаконні волентери заволодівають чужим майном. А яка ж різниця між тим волонтером, що дійсно передає зібрані гроші до місця призначення і тим, який кладе їх собі в кишеню? По-перше один сплачує податки, (якщо зібрана сума не перевищує 500 тисяч гривень, то податок складе 15%, від 500 тисяч гривень до 1 мільйона гривень — 20%, більше 1 мільйона гривень гривень — 25%), а інший не сплачує приховуючи свою «чорну» діяльність через різні фіктивні фірми та благодійні фонди і до цієї особи можна застосувати статтю про ухиляння від сплати податків з фізичних осіб, але щоб цим шахраям потрапити під цю статтю їм необхідно приховати велику суму грошей, а не зареєстровані волентери відбудуться лише штрафом. По друге справжній волонтер повинен мати:

  1. Чинне посвідчення волонтера з печаткою організації  та вклеєною фотографією;
  2. Оригінали нотаріально завіреної довіреності або контракту з громадянином, який потребує допомоги і в адресу якого будуть направлятися зібрані кошти;

У контракті повинні бути вказані мета, строки збору коштів, а також інформація про діагноз захворювання дитини чи дорослого, лікувальному закладі, де він знаходиться, і інформаційному ресурсі, де можна ознайомитися із звітом про використання зібраних коштів. Якщо волонтер веде діяльність від імені фонду, ця організація повинна бути зареєстрована.

Проте якщо чогось бракуватиме з даного переліку то слід бути пильним стосовно даної особи.

Наразі постає проблема появи нового виду злочину, який не охоплюється ні одним складом злочину з нині діючого КК. Адже введення людей в оману у військовій сфері, не передбачено як злочин ні ст. 190, ні ст. 263 КК України. Отже з вище вказаного можна зробити висновок що, волонтерська діяльність в Україні все ще розвивається і як доповнення до цього розвитку автор хотів би запропонувати, щоб незаконна волонтерська діяльність була включена до кримінального кодексу як окрема стаття, а не була різновидом шахрайства та підвищити відповідальність за цей злочин тому що, незначний штраф не вплине на свідомість громадян.

Зловживання службовими обов’язками
13.05.2016

Яковлєв Роман. Студент юридичного факультету Києво-Могилянської академії. 

Громадянин А надіслав заяву про вчинення злочину до прокуратури міста Києва, в якій він звинувачував свого сусіда, поліцейського, в завданні йому тілесних ушкоджень.

Через три тижні, йому надійшов лист з районного відділу поліції, де працює його сусід, в якому зазначено, що за результатами опитування та перевірки відомостей, підстав для внесення інформації про вчинення злочину до ЄРДР та відкриття кримінального провадження не вбачається.

Як бути громадянину?  

Вирішення проблеми:

Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Таким чином, кожна особа має право звернутись до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, і така заява має бути зареєстрована протягом не пізніше ніж 24 годин.

На практиці, окремі посадовці правоохоронних органів знаходять можливості для невнесення відомостей або затягування процесу внесення відомостей до ЄРДР. Через те, що громадяни не так часто мають справу з правоохоронними органами, а самі правоохоронці не бажають пояснювати заявникам їх права, інформація про кримінальні правопорушення або відомості, які можуть допомогти розслідувати такі правопорушення часто ігноруються, що призводить до подальшого порушення прав громадян.

Найчастіше правоохоронці реєструють та розглядають заяви про вчинення злочину відповідно до Закону України «Про звернення громадян», що збільшує строк розгляду заяви з 24 годин до 45 днів. При цьому заявника не повідомляють, що його заява зареєстрована в порядку Закону України «Про звернення громадян». Якщо заява про вчинення злочину була подана особисто, заявнику можуть видати корінець із номером заяви (але це ще не означає внесення відомостей в ЄРДР), а у випадку подання звернення поштою, заявника взагалі не повідомляють про реєстрацію його заяви як звернення. Виключно після цього, відповідно до внутрішніх актів діловодства правоохоронних органів, інформація розглядається. На практиці, це далеко не завжди слідчий чи прокурор, і приймається рішення про достатність чи недостатність підстав для відкриття кримінального провадження.

В рамках так званої перевірки відомостей для достатності підстав відкриття кримінального провадження, правоохоронці можуть проводити опитування, документальну перевірку, інші види перевірок, які, на їх думку, можуть довести необхідність відкриття кримінального провадження.

Також, правоохоронці переправляють заяву про вчинення злочину до інших органів, до територіальної юрисдикції яких належить розслідування злочинів, посилаючись на ст. 218 КПК. Важливо відмітити, що таке перенаправлення стосується і випадків, коли заява про вчинення злочину містить інформацію про злочини, які стосуються самих правоохоронців, як і у випадку громадянина А. Часто, такі заяви надходять в той орган де і працює правоохоронець, на якого скаржаться. Такі дії правоохоронними органами вчиняються в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», хоча у ч. 4 ст. 7 вказаного нормативно-правового акту прямо визначена заборона направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Такі дії призводять до явного конфлікту інтересів у слідчих чи прокурорів, адже вони будуть розглядати заяву про вчинення злочину щодо своїх колег та знайомих.

Окремо можна зазначити формулювання правоохоронних органів «інформація, наведена у Вашій заяві, взята до відома та буде перевірятися у рамках іншого кримінального провадження». Такі випадки стосуються заяв про вчинення злочину, коли вони направляються щодо факту чи обставини, кримінальні провадження щодо яких вже відкриті. Проте, відповідно до                     ст. 214, 217 КПК,  в такому випадку вказана заява має бути зареєстрована і провадження має бути відкрите, як самостійне, виключно після цього може бути прийняте рішення про об’єднання двох проваджень чи виділення з одного провадження двох окремих проваджень.

В той самий час, вимоги та терміни щодо внесення відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження вичерпно визначені в ст. 214 КПК. Окрім того, заявники мають право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності правоохоронців до суду. Підстави для такого оскарження визначено в ч.1 ст. 303 КПК. Зокрема, до таких підстав належить невнесення відомостей до ЄРДР, рішення слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим, рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування та інші. У вказаній статті визначено також осіб, які можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора. Також, у ч.1 ст. 306 КПК  зазначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Необхідно звернути увагу на питання визначення строків оскарження та порядок визначення початку таких строків. В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012                       № 1640/0/4-12 визначено, що частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.

Таким чином, можемо зробити висновок, що якщо після 24 годин з моменту подання заяви про вчинення злочину, відомості до ЄРДР не були внесені, незалежно від того, якими із підстав невнесення відомостей при цьому оперували правоохоронці, заявник має право звернутись до суду, за місцем знаходження органу, до якого особа подала заяву про вчинення злочину. Судова практика показує, що при оформленні заяви про вчинення злочину відповідно до вимого законодавства, суди задовольняють скаргу заявника і зобов’язують правоохоронні органи внести відомості до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження.

Отже, враховуючи вище викладене, громадянин А має право захистити свої права у судовому порядку, оскарживши відмову у відкритті провадження та зобов’язати правоохоронців внести відомості до ЄРДР.

Проте, це лише початок захисту особою своїх прав, він стосується відкриття кримінального провадження. Питання пов’язані з контролем заявника чи потерпілого дотримання його прав та належного проведення розслідування, вчинення всіх необхідних слідчих дій, належний судовий розгляд також має достатньо підстав для недобросовісних правоохоронців саботувати кримінальне провадження.

Чому такі зловживання відбуваються?    

Однією з провідних причин чому слідчі та прокурори вдаються до таких дій – відсутність адміністративної та кримінальної відповідальності. Хоча                ст. 214 КПК і визначено, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається, а здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом, жодних санкції ані в КУпАП, ані в ККУ прямі положення, які передбачають притягнення до відповідальності правоохоронців за невнесення відомостей чи здійснення досудового розслідування до моменту відкриття кримінального провадження відсутні. На практиці можливе притягнення до дисциплінарної відповідальності правоохоронців, але таке відбувається не досить часто, а доводити такі випадки складно.

Нав’язування непотрібних послуг державними органами
13.05.2016

Аліна Бабенко

 

Бабенко Аліна. Студентка національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Мій батько звернувся до ТСЦ (територіального сервісного центру) у районному центрі з метою здійснити перереєстрацію транспортного засобу (далі – т. з.) на мене, свою доньку. Працівники цього ТСЦ почали нам  нав’язувати різні послуги, серед яких було еспертне дослідження т.з.

Але, ми засумнівались в обов’язковості цієї дії, адже минулого року батько вже робив таке дослідження у цьому ж ТСЦ.

Зібравши майже всі документи ми зіткнулися з тим, що інші працівники нам відмовлялись надавати інші документи без акту експертного дослідження т. з.  На це, я знайшла Постанову КМУ від 07. 09. 1998 року N 1388 зі змінами «Про затвердження Порядку державної реєстрації  (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів,    автобусів, а також самохідних машин,  сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,  причепів, напівпричепів, мотоколясок,  інших прирівняних до них   транспортних засобів та мопедів», де у пункті 15 вказано таке: під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних   засобів,   перереєстрації  транспортних  засобів  у зв’язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені  чи  по  батькові,  місця  проживання  фізичних  осіб, які є власниками   транспортних   засобів,  вибракування  їх  у  цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних   номерів   їх   складових   частин  з  номерами, зазначеними  в  поданих  власником  для  реєстрації документах. За результатами  огляду  в  документах,  які  подаються для державної реєстрації,  робиться  відповідна  відмітка  або  складається  акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів   на   транспортний  засіб  (інших  документів,  які  є підставою  для  реєстрації  транспортного  засобу)  проводиться за заявою  власника  з  метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження   проводиться  фахівцями  експертної  служби  МВС  або судовими  експертами  державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну  в установленому Законом України “Про судову експертизу” порядку  кваліфікацію  судового  експерта  з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За   результатами  дослідження  складається  висновок  експертного дослідження,  який  додається  до  документів,  що  подаються  для державної   реєстрації.

Також, я прочитала чимало інформації щодо колишньої перереєстрації та сучасної. І, безпосередньо, звернулася з вищезгаданою Постановою КМУ до експерта, який дуже неохоче, м’яко кажучи, мене вислухав. І , врешті-решт, все завершилось тим, що я відстояла свою сторону і ми з батьком здійснили перереєстрацію без акту експертного дослідження т. з.

Таким чином, КМУ відмінив у вищезгаданій постанові обов’язковість експертного дослідження, адже існує ще один належний для цього спосіб – відмітка у самих документах, які подаються на перереєстрацію. І цей напис (відмітка) є легальним та, у нашому випадку, доцільним. Окрім того, експертне дослідження проводиться за заявою особи, у нас же в цьому потреби не було, так як минулого року батько здійснював таке дослідження.

У чому специфіка цього експертного дослідження? У тому, що його варто робити у тих випадках, коли Ви продаєте/купляєте т.з. у чужої Вам людини, знайомого, можливо, через інтернет тощо, адже саме експертне дослідження дає змогу установити  відповідність конструкції, перевірити  за  Єдиним  державним  реєстром  МВС та автоматизованою базою   даних   розшукувані  транспортні  засоби, що саме і   проводяться уповноваженими  особами  сервісного  центру  МВС. А у моєму випадку це було зайвим, адже таке дослідження минулого року у нас було і т. з. «продавав» (за актом купівлі-продажу) мені мій батько, а не чужа чи незнайома людина.

Тому, будьте уважними! Перевіряйте на законодавчому рівні всі послуги, які Вам пропонують/нав’язують державні органи.

Заповіт
13.05.2016

Ліхачевська Ангеліна

Ліхачевська Ангеліна. Студентка юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На момент складення заповіту моєму братові було 17 років. Предметом, що передається у спадок за заповітом є банківський вклад. На даний момент йому уже 18, але я вважаю, що такий заповіт є недійсним. Що робити у такій ситуації?  

 Відповідно до чинного законодавства, а саме ст.32 Цивільного кодексу, неповна дієздатність особи настає у віці від 14 до 18 років. Особа має право вчиняти дрібні побутові правочини, користуватися результатами своєї творчої, інтелектуальної власності, а також особа має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією тощо, бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи статутом, а також самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Отже особа у віці 17 років підпадає під категорію осіб з неповною дієздатністю, а також має право користуватися усіма правами, передбаченими ст.ст. 31, 32 ЦК України.

Як же ж пов’язані заповіт та неповнолітня особа? Так відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.  Неповністю дієздатна особа має ряд прав. Якими вона може користуватися у даному віці, але для виходу за межі переліченого вище потрібна згода батьків, усиновлювачів, піклувальників та органу опіки і піклування. Відображення норми щодо особистого розпорядження доповнюється також нормою про те, що вчинення заповіту через представника не допускається. Тобто заповіт повинен бути складений лише особою та уповноважити на складання заповіту батьків, піклувальників, опікунів не можна. Також право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Повна цивільна дієздатність досягається з настанням 18 років, тобто особа у віці 17 років не може користуватися усім обсягом прав, які належать особі з повною дієздатністю, але бувають і винятки. Наприклад, якщо повна цивільна дієздатність надається фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини, також особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. Тобто для того, щоб визначити чи мав право брат складати заповіт потрібно переглянути відповідні вищенаведені випадки. Також необхідно зазначити, що головне, щоб особа саме на момент складення заповіту мала повну дієздатність, тобто ті умови, що передували або слідували після складення заповіту на дійсність останнього не впливатиме. Ця норма здебільшого стосується того, що навіть якщо особа склала заповіт, а наступного дня їй виповнилося 18 років, то такий заповіт уже підлягатиме оскарженню. Дане твердження також стосується такого поняття як обмежена дієздатність та недієздатність, що означає, що людина може або лише частково, або взагалі не може усвідомлювати значення своїх дій, що, частіше всього спричинено душевною хворобою. Тобто, якщо довести, що особа мала чисту та здорову свідомість на момент складення заповіту, то такий заповіт не можна визнати недійсним, навіть якщо особа хворіла душевною хворобою і до, і після його складення, але це достатньо складно довести.  Повертаючись до неповнолітнього, то тут застосовуються перевага спеціальної норми над загальною, тобто норма щодо того, що заповіт укладається лише особою з повною цивільною дієздатністю переважатиме над тим, що неповнолітня особа може укладати правочини за згодою батьків, усиновлювачів, піклувальників та органу опіки і піклування.

АЛЕ! Що ж робити із банківським вкладом? Оскільки об’єктом, що передається є банківський вклад, то тут виникає достатньо гостра і неоднозначна ситуація. Відповідно до п.4 ст.32 ЦК України неповнолітній може самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Тут науковці не зовсім згодні, що можна застосовувати принцип поглинання загальної норми спеціальною, тобто застосувати твердження щодо того, що заповіт укладається лише повністю дієздатною особою недоцільно, оскільки банківський вклад чітко визначений у статті, як саме право особи, що не потребує надання дозволу та не вимагає контролю, а отже є непорушним та застосовується до усієї категорії осіб з неповною дієздатною. Оскільки особа з неповною дієздатністю може вільно розпоряджатися своїм банківським вкладом без дозволів, то недоцільно говорити про те, що вона не може його передати у спадок, оскільки відмову у здійсненні такої дії можна розглядати як перешкоджання у законному розпорядженні власністю, що санкціоновано(дозволено) для даної категорії осіб. На мою думку, положення ч.1 ст.1234 ЦК України є неповним та потребує розширення, оскільки законодавець не врахував ряд питань, які повинні бути зазначені та потребують регулювання на законодавчому рівні.

Чи це єдина можливість передати банківський вклад у спадок? Цивільний кодекс України передбачає спеціалізовану статтю щодо спадкування права на вклад у банку (ст.1228 ЦК), у якій зазначено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку склавши заповіт або ж зробивши відповідне розпорядження банку.  Дана норма передбачена у загальних положеннях про спадкування, а, отже, спеціальні норми щодо заповіту на неї не розповсюджуються, тобто вимога повної цивільної дієздатності прямо не стосується ст.1228 ЦК України. Що ж таке розпорядження банку або, як його ще називають, заповідальне розпорядження (не плутати із заповітом)? Дане поняття стосується альтернативи спадкування банківського вкладу, а саме дає можливість не складати заповіт, а шляхом прописання у договорі банківського вкладу умови заповідального розпорядження або складанням окремого документу, що не є заповітом та характеризується як розпорядження банку, передати особі у спадок відповідний банківський вклад. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», а саме відповідно до п.7.3, у ра разі, якщо розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. Тобто даний документ не несе у собі змісту заповіту та не потребує нотаріального посвідчення, оскільки стосується внутрішніх дій банку щодо функціонування відповідного рахунку.  Також можна зазначити, що дія розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, що складений після того, як було зроблене розпорядження, тобто заповіт може повністю скасувати розпорядження. Але щодо розпорядження малолітньої особи у даній Інструкції є певні обмеження, а саме: неповнолітня особа розпоряджається коштами на поточному рахунку, відкритому на її ім’я іншими особами, за згодою органу опіки та піклування та її батьків (усиновителів) або піклувальників; неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися внесеними нею коштами на рахунок, відкритий нею на своє ім’я, а також заробітною платою (заробітком), стипендією або іншими доходами, що надходять на її рахунок; коштами, унесеними будь-якою іншою особою на поточний рахунок неповнолітньої особи, розпоряджаються неповнолітні особи за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновителів) або піклувальників. Тобто неповнолітня особа може абсолютно вільно розпоряджатися лише банківським вкладом, який вона самостійно відкрила та на який вона поставила кошти, що заробила самостійно. Отже, щодо неповнолітньої особи, яка передала свій банківський вклад шляхом складення заповіту, то вона не могла цього робити, відповідно до норм законодавства, а саме норм, які стосуються конкретно заповіту (хоча відносно цієї теми і точаться палкі дискусії та спори про які було згадано вище), а отже такий заповіт буде визнано недійсним, але щодо особи, яка скористалася можливістю розпорядження банку, немає конкретної статті, яка б могла чітко встановити недійсність даної умови в договорі, оскільки така умова надається у комплексі з послугою відкриття банківського рахунку та не стосується заповіту. Це питання є також достатньо дискусійним та кожен окремий суддя буде вирішувати його виходячи зі свого внутрішнього переконання (ст.212 Цивільно-процесуального  Кодексу України), оскільки прямо вказівки щодо вирішення таких правовідносин немає.

Якщо говорити про життєві реальні ситуації, то таких неповнолітніх осіб є достатньо мало, але все ж існують особи, які до 18 років самостійно заробляють відповідні кошти і, відповідно до загальних конституційних принципів, повинні були б мати можливість розпоряджатися ними на свій власний розсуд. Законодавець залишив без уваги таку категорію осіб, а вона все ж потребує законодавчого регулювання своїх прав.

Сторінок 1 з 7123456...Остання »